Ула́с Олексійович Самчу́к (7 (20) лютого 1905, Дермань тепер Здолбунівський район Рівненської області — 9 липня 1987, Торонто) — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово».



Біографія

Улас Самчук народився 20 (за старим стилем 7) лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків, — як на той час, заможних селян. По суті, світогляд майбутнього визначного письменника світу формували як родина, так і довкілля:

« … Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також тому, що це справді „село, неначе писанка“, з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами. »
У 1913 році, коли Уласові Самчуку було вісім років, сім'я переїхала в село Тилявку Кременецького повіту. Але з Дерманем зв'язків не втрачав, в 1917—1920 рр. навчався у чотирикласовій вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Св. Феодорівській учительській семінарії. У 1921—1925 роках — в Крем'янецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка.


Улас Самчук в 1920-ті роки
Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова). 23 серпня 1927 року він дезертирував з війська, після чого потрапив до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина, розвозив рольвагою по копальнях і гутах залізо.

«Німецький» період життя Уласа Самчука позначений тим, що, по-перше, завдяки Герману Блюме він, як вільнослухач, студіював у Бреславському Університеті з 1927 року. Германіна фон Лінгейсгайм (мама Германа) люб'язно дала притулок «обідраному українцю» у своїй оселі й терпляче навчала його німецької мови. Вдруге прийшов Герман Блюме на допомогу Уласові через 15 років: завдяки його клопотанню нацисти 20 квітня 1942 року випустили письменника, арештованого 20 березня цього року, з Рівненської в'язниці. Герман Блюме в Рівному був начальником цивільної поліції райхскомісаріату «Україна».


Улас Самчук
З 1925 почав друкувати оповідання в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом у «Літературно-науковому віснику» та ін. журналах (видані окремою збіркою «Віднайдений рай», 1936). Свої перші новели він надіслав до «Літературно-наукового вісника» з Німеччини, там виникли задуми більших романів. У спогадах «Мій Бреслав» Улас Самчук стверджує, що саме у цьому німецькому містечку «в моєму всесвіті з'явилась туманність, з якої поволі вимальовувались контури майбутньої „Волині“».

1929 року переїхав до Чехословаччини та навчається в УВУ у Празі. Жодного вищого навчального закладу не зміг закінчити. Кожну науку Улас опановував без учителів, самотужки. Бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.

У Чехословаччині жив з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке торило «його Прагу», Улас Самчук відносив Олександра Олеся, Спиридона Черкасенка, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Олега Ольжича, Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лісовського, Степана Смаль-Стоцького, Дмитра Дорошенка, Миколу Галагана, Леоніда і Надію Білецьких, Дмитра Антоновича, Сергія Шелухіна, Микиту Шаповала, Валентина і Лідію Садовських, Русових, Яковлевих, Мідних, Батинських, Слюсаренків, Щербаківських, Сімовичів, Лащенків, Горбачевського, Ольгерта Бочковського. У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади. «Нас було кілька сотень з загальної кількатисячної української колонії, ми були поколінням Крут, Базару, Листопада, Четвертого Універсалу, України Мілітанс». У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ — Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.

1941 року в складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943. З ним працював редактором Петлюра Олександр Васильович, видавництво в ті роки очолював Іван Тиктор. У 1944-48 жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. Після переїзду до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).

Ім'я Уласа Самчука прижиттєво було відоме в країнах Європи та в Америки. Як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, «вражає не те, що на українській землі народився цей винятково сильний творчий талант, а те, що він вижив, не зісох у „волинській тихій стороні“, в абсолютно безпросвітних обставинах».

Літературна творчість


У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття. Своє перше оповідання — «На старих стежках» — опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).

У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932—1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного й державного становлення. Робота над першою й другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою — з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Як стверджує дослідник творчості Уласа Самчука Степан Пінчук:

« «У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами». »
Ідейним продовженням «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932—1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.


Могила Уласа Самчука на цвинтарі Св. Володимира, місто Оквілл, Канада
У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-47).

У 1947 закінчив драму «Шумлять жорна».

У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної й сучасної підрадянськоїї дійсності.

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.

Твори

Автор повістей «Марія» (1933), «Кулак» (1932), трилогії «Волинь» («Куди тече річка» (1932), «Війна і революція» (1936), «Батько і син» (1937)), романів «Юність Василя Шеремети» (1946—1947), трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948), «Темнота»(1957) і «Втеча від себе» (1982); книг спогадів і репортажів «П'ять по дванадцятій» (1954), «На твердій землі» (1967), «На білому коні» (1956), «На коні вороному» (1979), «Плянета Ді-Пі» (1979), «Слідами піонерів» (1980). Документ доби: публіцистика Уласа Самчука 1941—1943 років /Упоряд. А. Жив'юк. — Рівне, 2008. — 456 с.

Оповідання

На старих стежках. — у варшавському журналі «Наша бесіда», 1926.

Романи


Самчук У. Волинь: роман у 3 частинах (перше видання 1932—1937; третє видання Торонто):
Волинь Ч. 1. Куди тече та річка?
Волинь Ч. 2 Війна і революція
Волинь Ч. 3 Батько і син
Самчук У. Гори говорять. — Прага, 1933; Буенос-Айрес, 1952)
Самчук У. Марія. — Львів: Українська бібліотека, 1934. — 1-е вид.; Рівне: Волинь, 1941. — 2-е вид.; Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1952 — 3-е вид. — 281 с.
Самчук У. Кулак: Роман у 2-х ч. — Чернівці: Бібліотека «Самостійної думки», 1937. — 279 с.
Самчук У. Ост: роман у 3 томах: «Морозів хутір» (1948), «Темнота» (1957), «Втеча від себе» (1982):
Морозів хутір. — Реґенсбурґ: видання Михайла Борецького, 1948. — 584 с.
Темнота. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук, 1957. — 495 с.
Втеча від себе. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1982. — 429 с.
Самчук У. Юність Василя Шеремети. — Мюнхен: Прометей, 1947. — Т. 1. — 156 с.
Самчук У. Юність Василя Шеремети. — Мюнхен: Прометей, 1947. — Т. 2. — 165 с.
Самчук У. Чого не гоїть огонь. — Нью-Йорк: Вісник, 1959. — 288 с.
Самчук У. На твердій землі. — Торонто: Укр. Кредитова Спілка Торонто, 1967. — 390 с.
Самчук У. Слідами піонерів. — Джерсі Ситі — Нью-Йорк: Свобода, 1980. — 269 с.

Статті

Нарід чи чернь? — 1941.
Крути — 1943.
Спогади, листи, нотатки[ред. • ред. код]
П'ять по дванадцятій: записки на бігу. — Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1954. — 232 с.
На білому коні. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1972. — 251 с.
На коні вороному. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1975, 1990. — 360 с.
Плянета Ді-Пі. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1979. — 355 с.
Сучасні перевидання[ред. • ред. код]
Ułas Samczuk. Wołyń, wyd. 2 (reprint). ISBN 8388863142 Biały Dunajec — Ostróg 2005, wyd. «Wołanie z Wołynia».
Самчук У. Гори говорять. — К., 1996.
Самчук У. Волинь: У 2 т. — К.: Дніпро, 1993. — Т. 1, 2.
Самчук У. Дермань. Роман: У 2 ч. — Рівне: Волинські обереги, 2005. — 120 с.
Самчук У. На білому коні. — Львів: Літопис Червоної Калини, 1999.
Самчук У. На коні вороному. — Львів: Літопис Червоної Калини, 2000.
Самчук У. Темнота. Роман. — Нью-Йорк, 1957. — 493 с.
Самчук У. Чого не гоїть огонь. — К.: Укр. письменник, 1994.
Самчук У. Юність Василя Шеремети: Роман. — Рівне: Волин. обереги, 2005. — 329 с.
Волинські дороги Уласа Самчука: Збірник. — Рівне: Азалія, 1993.
Улас Самчук. Ювілейний збірник. До 90-річчя народження. — Рівне: Азалія, 1994.
Марія: повість / Улас Самчук; післямова Ніни Бернадської. — 2-ге вид., стер. — К. : Знання, 2013. — 176 с.: іл. — (Класна література).
Юність Василя Шеремети: роман / Улас Самчук. — К. : Знання, 2014. — 278 с. — (Класна література).

Контакти

Видавництво "Джура"

 вул. Поліська, 5

м. Тернопіль, Україна 46000

+380 (352) 258 880

+380 (352) 256 940

+380 (68) 933 92 50

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Facebook