Версія для друку

Нова порція поезії від "Джури"

Настя Ліс

Видавництво "Джура" відпустило у світ ще одне дитя  поетичну збірку "Я піднімуся птахом у висоти" Насті Ліс.

У поезії Насті Ліс багато музики. Звуки вальсу, фламенко і танго, пісні вітру, дощу і віхоли, спів солов?я, туга контрабаса і плач скрипки. Тут ми маємо справу не так з красою і неповторністю поетичного вислову, як із мелодією життя, з якою веде свій словесний діалог авторка.

Оповита щемливою печаллю розмова-мелодія в тональності ре-мінор тече рікою часу: весна – літо – осінь – зима – весна… Про що вона? Мабуть, найперше про кохання. Ре мінор – це туга за любов’ю, за божественним, звернення до самого себе в пошуку відповідей на хвилюючі запитання. Це інтровертна музика, музика внутрішнього космосу людини.lisУ моменти віднайденої рівноваги у віршах починають звучати грайливі мотиви про зустрічі то з «красенем у льоновій сорочці», то з «ранком-ловеласом». Або про себе: «люблю я дощ, бо він дивак, бо він, як я, блукає, мріє і радіє».
А ще у цьому дискурсі наскрізно панує мотив мелодії небесної, прагнення вловити її, дорости до неї.
Настрої поетики авторки не є дітьми миті. Вони радше діти часу, плин якого передається через образ полуниць із запахом дитинства, котрі сьогодні ще блідолиці, але вже завтра прикрасять себе рум’янцем, через образ весни, що фліртує з травнем, але вже мріє про червень, через образ літа, що заблудило в осінь...
Загалом, ми є свідками дуже інтимної і дуже філософської лірики, в якій дрібка гіркоти, щіпка дотепу, жменя печалі, пригорща кохання… А над всім тим звучить пропущена крізь почуття і розум тиха симфонія любові!
                                                                                                                                                                                                                                                                                        ©Марія Данилевич, літературознавець

Прочитано 1234 разів Останнє редагування П'ятниця, 27 жовтня 2017 12:16