Війна кличе. Сторінками книги

buluna
"Війна кличе. Стань переможцем! Нотатки на полях російсько-української війни". Книга нотаток бійця добровольчого батальйону особливого призначення «Золоті ворота» Петра Билини — документ нашого часу, що невдовзі, безсумнівно, стане одним із джерел для дослідників історії російсько-української війни, що триває нині. Спокійне споглядання воєнних подій, свідком і учасником яких у 2014–2015 роках випало стати авторові цих нотаток, це тло для проникливих роздумів над долею нашої країни, подіями її минулого та сьогодення. Пропонуємо прочитати уривок книги про війну сьогодення, яка є документом в очах історії.

"Яків Гальчевський як майор польської армії у вересні 1939 року потрапив до німецького полону. Серед полонених офіцерів польської армії було трохи й українців. Інколи німці перевіряли речі полонених та забирали нотатники в тих поляків, що їх писали. В українців нотатників не забирали, бо українці їх не писали. Писав лиш Гальчевський. Те, що німці недбало перевіряли українців, врятувало йому записника. Автор цього нотатника в полоні у москалів не був, його заміток ніхто не вишукував і не забирав від нього. Будь-хто з його батальйону міг би занотувати свої спогади для своїх нащадків, — написав лише він. Сумно.
У нотатнику писано про те, що бачив і, що думав про те побачене рядовий солдат-«міліціонер». Нотатник від 1 серпня 2014 року до 30 жовтня 2015 року.
0 1 . 0 8 . 2 0 1 4 р . П ’ я т н и ц я
Їду до місця вишколу нашого добровольчого батальйону в село Старе. Що відчуваю? Нічого. Просто їду. Це останнє, що я можу зробити для своїх нащадків, для їхнього виховання. Споживацькі погляди на життя, що вкладають людям у голови теперішні мас-медія, мусять відійти у минуле, бо вони повертають людей до печерного стану, споживацького.
Маршрутка до Києва, маршрутка до Переяслава, виходжу на повороті до Старого. Стоять два автобуси «Еталони» з національними гвардійцями. Хлопці гарні, міцні — всі середнього зросту, немає ані низеньких, ані високих — усі як тверденькі грибочки. Запитую, чи далеко до полігону, кажуть, що далеко, і люб’язно зголошуються мене підвезти. В одному автобусі закінчилася солярка. Як таке може статися? Солдати з каністрою ідуть на трасу жебрати па-лива. Хтось дав їм трохи солярки — і ми поїхали. В автобусі гамірно, переважає московська мова, густенько чути матюки. Шофер вмикає музику — голосно, занадто голосно. До гамору, з матюччям, додається дикий, гарчавий московський «рок». Зупинилися в селі, солдати побігли до крамниці, накупити пива, солодкої води, морозива. Їдемо далі — знову матюки та гучна, дурна «музика». У вікна полетіли обгортки з-під морозива та порожні пляшки. Це міліція? Це варвари. Що в їхніх головах? Мабуть, пиво, морозиво та ще та дурна музика. Чому ці міліціянти не шанують своєї землі? Чому засмічують її пляшками та обгортками, чому гребують мовою своєї землі?
Приїхали до частини, зайшов на територію — ніхто в мене не запитав посвідчення особи. Показали, де казарми батальйону. Там теж ніхто не запитав мого паспорта, сказали вибирати собі ліжко та облаштовуватись. Що я і почав робити..."

Билина Петро. Війна кличе. Стань переможцем! Нотатки на полях російсько-української війни. Ч. 1. - Тернопіль : Джура, 2016. - 152 с.

Прочитано 70 разів Останнє редагування П'ятниця, 08 вересня 2017 10:14

Контакти

Видавництво "Джура"

 вул. Поліська, 5

м. Тернопіль, Україна 46000

+380 (352) 258 880

+380 (352) 256 940

+380 (68) 933 92 50

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Facebook