Барикади на Хресті. Сторінками книги

Barikadu
«
Сьогодні, через багато років по Юрковій смерті, у світлі драматичних подій на Майдані, «Барикади на хресті» звучать як трагічне і високепророцтво письменника, його тривожне застереження до нині сущих… А ще  як реквієм Небесній сотні» («Українська літературна газета»).

 

Юрко  Гудзь невимовно талановитий поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник та філософ. Поему "Барикади на хресті" Юрко Гудзь закінчив незадовго до смерті. Також він залишив по собі кілька поетичних збірок  "Postscriptum до мовчання", "Маленький концерт для самотнього Хронопа", "Боротьба з хворим янголом", книгу прози "Замовляння невидимих крил". 

Юрко ГУДЗЬ

“Д а в а й   з у с т р і н е м о с я

з а в т р а   н а   Х р е с т і *”…

Ти запитуєш в мене, чи ще зосталася на підвіконні нашої кімнати (“нашої” — на кілька днів останньої зими минулого тисячоліття) глиняна пташка, що так терпляче крізь біле марево замерзлого вікна очікувала нашого приходу…

Не знаю… Я там давно не був… У тій кімнаті живуть вже зовсім інші люди… Твоє пророцтво про “наше тисячоліття” так і не збулося… Але завдяки йому я все ж пережив ту зиму і перейшов по замерзлій воді з Лівого берега — на Правий берег, до відчинених Царських Воріт немиленської церкви.

Добре, що Ти нагадала мені про той глиняний свищик… Від нього збереглася лише округла, дерев’яна клітка, схожа на маківку дитячої церкви… Цю клітку я придбав на Сінному ринку — разом із веселим розхристаним щигликом до дня п’ятиліття мого сина. Того щиглика згодом з’їв кіт Мордехай, — а може, його з’їв не кіт, а господар кота, який так вміло прикидався людиною, хоч все життя носив ім’я на честь кликухи найбільшого у світі Людожера — В і л є н **… Не знаю… А клітку, опісля розлучення, я забрав з собою на Зимовий Затон…

Отож, завдяки Твоєму запитанню я сьогодні вранці згадав дивний (точніше — дивовижний) уривок з апокрифічної Євангелії від Томи… Уривок, у якому йдеться про п’ятилітнього сина Марії, який грався біля струмка, збираючи у викопані ямки джерельну воду… Й ось він виліпив із синюватої глини дванадцятьох горобців, і поставив, розіклав їх поруч поди, щоб вони трохи просохли на сонці… Й була субота, коли він зробив це… Якийсь правовірний іудей, побачивши ті з’яви, почав кричати до батька малого Ісуса: “Дивись, дивись, твоя дитина взяла глину й виліпила птахів, і осквернила день суботи!…” І Йосип починає дорікати синові, мовляв, що ж це ти порушуєш священні заборони?! Тоді Ісус вдарив у долоньки і вигукнув: “Летіть! Летіть! Летіть!” Й горобці, щебечучи, радісно співаючи, злетіли в небо…

Найважливішим у цім апокрифі є спів отих із глини зліплених пташок…

 

Yurko.1jpg

 

Світлина: http://vsiknygy.net.ua

 

Прочитано 61 разів Останнє редагування П'ятниця, 08 вересня 2017 16:39

Контакти

Видавництво "Джура"

 вул. Поліська, 5

м. Тернопіль, Україна 46000

+380 (352) 258 880

+380 (352) 256 940

+380 (68) 933 92 50

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Facebook