Любов Вовк: Вечір, який повернув мене у минуле

orlyak prez
Вечір презентації книги Олександри 
Орляк про сина, що поліг в Дебальцевому "Ти зробив усе, що зміг"...

 Вечір, який повернув мене у минуле. В ті зими, коли почалася війна.Вечір, який тоненьким смичком скраяв усі струни душі, змушуючи не те, що плакати - як скрипка, а ридати - як сестра за братом.

Вечір презентації книги Олександри Орляк про сина, що поліг в Дебальцевому "Ти зробив усе, що зміг"...

Вечір, коли я дозволяла сльозам стікати аж по шиї, на шалик. І не витирала їх крадькома. І не соромилася їх. Бо в тій тишині, яка виникала у проміжках між сповідями-спогадами-реквіями людей на сцені, я чула такі ж сльози інших присутніх у вщент заповненому, немалому залі філармонії.

Вечір, коли дві години в серці - трем, а в колінах - дрижаки. А якщо я хвилююся, чи не хочу виказувати те що відчуваю, то маю звичку теребити пальці чи стискати кулаки. Ну от, додому повернулася з двома зламаними нігтями. Так сильно і особисто прожила цей вечір... Бо перед очима весь час стояли ті близькі і далекі, яких від мене забрала ця війна і яких мені подарувала ця війна.

Три роки мого середньостатистичного, цивільного життя у часі війни, автори сьогоднішнього вечора спресували у дві годинки. Олег Герман, ви мільйон хвилин вклали у 100 хвилинок!.. І холодною стрілою ще раз пустили крізь серце все, що я переживала у ті дні. Концентрат усього, що так болить. Витяжку всього, що не гоїться. Соки з солі. І сіль цієї війни.

...Сіль лилася сьогодні сльозами. А я й не ховала їх...

Бо це сльози вдячності.

В книзі, присвяченій сину, Леся Орляк не писала лише про Сашка. Поміж рядків я прочитала про кожного, кого вже немає з нами. І про кожного, хто далі живе. І про героїв серед нас.
"Ця книга - пам'ятник", - каже брат Сашка, Андрій. І я щаслива, що пані Лесі вистачило сили, духу, підтримки, натхнення і таланту "звести" цей "пам'ятник".
Завдяки цій книзі, написаній життям молодого героя, майбутні покоління... та чому ж лише майбутні? і ми - теперішні, ніколи не забудемо цієї війни. Ніколи не забудемо жодного святого імені патріотів, жодної сльозинки сильних матерів, і жодного подвигу тих, хто вдягнув камуфляж, хто боронив, хто захищав. Хто не повернувся. Чи хто досі ще не може спокійно спати, чи живе у бліндажі, в казармі, на сході. Хто був міцним тилом, і хто допомагав. Хто рятував. І хто зараз лікує, оперує, реабілітовує... Хто віддав цій війні, продовжує віддавати, самого себе, найцінніше що має.

Хочу від себе сказати... не можу словами передати, як сильно я ціную... 
люди, котрі читають цей пост і знають, що він їх стосується безпосередньо... я безмежно вдячна вам за те, що ви робили, робите, чи може ще зробите для мене особисто і моїх дітей. Знайте, що я також робитиму все, щоб мої діти знали про вас, цінували вас, і обов'язково пам'ятали. Пам'ятали все все все, що знаю і пам'ятаю про вас я, та все все все, що описала Леся Орляк.

...P.S. Після презентації я вскочила в пустий тролейбус. Ідеальне місце, аби думати. Не бачила куди їду, і не відчувала, скільки часу. Лише перед рідною зупинкою організм "вмикнувся". Глипнула через вікно, а там - чоловік у камуфляжі повертається додому. А на плечі в нього солодко посопує малятко-дівчатко... І цівки сліз знову потягнулися мені у шалик...

Автор: Любов Вовк

Фото: Дмитрів Леонард

Прочитано 403 разів Останнє редагування Четвер, 14 грудня 2017 13:48

Контакти

Видавництво "Джура"

 вул. Поліська, 5

м. Тернопіль, Україна 46000

+380 (352) 258 880

+380 (352) 256 940

+380 (68) 933 92 50

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Facebook