Роман тернопільської письменниці інсценізували у Кам’янці-Подільському

29027406 558160511211469 8625294473632415744 n
Книгу про майдан «Коли захиталося небо. «V» – означає вільні» відома українська активістка, волонтерка і письменниця Лілія Мусіхіна представила у 2016 році, але Майдан болить і досі, а проблеми постмайданного "симптому облоги" нікуди не зникли.

Театралізоване дійство, яке відбулось у стінах коледжу культури і мистецтв 21 лютого, було поділене на дві частини – у другій глядачам представили уривок з книги «Покров» Люко Дашвар. Авторами режисури стали студентки Марина Войтюк і Тетяна Яцюк.

Ліліє Іванівно, ви – активістка Майдану і волонтерка. Що означає для вас факт цієї постановки? Як переживаєте Майдан?

Насправді для мене це дуже важливо, а Майдан особливо болючий. Знаю, що люди страшенно виснажені і зневірені. Ті, хто горів, і запалював собою інших, вигоріли. Я називаю це "симптомом облоги". Ми дуже довго чекаємо. І чекаємо на погане. Психіка наша така, що звикаємо. Мабуть це якась психічна адаптація. Вже пережито надто багато смертей і горя, і за кожну відчувається власна провина: не врятував, не встиг, не зміг, був не в тому місці... Таке враження, ніби у маленькій душібіль всієї України. Як би важко не було, але справу варто довести до кінця. Інакше це доведеться робити нашим дітям. Нас намагаються розсварити, роз’єднати... А цевірний шлях до втрати державності. Цього не можна допустити.

29102069 558160477878139 8017818478289354752 n

29027239 558160494544804 1259585011653279744 n

29027873 558160524544801 303089721750323200 n

29136236 558160504544803 2654102648612978688 n

Чи бачили ви постановку?

Мене запрошували, та приїхати не змогла – працюю і намагаюсь полікувати розхитані нерви, відтак відгородилась від усього, що викликає біль. Студенти працювали, самі обрали фрагменти тексту, а ще переказували, що було дуже емоційно. Проте спочатку я, чесно кажучи, не сподівалась на позитивний результат.

Ви уродженка Тернополя, але працюєте у Києві. Чи не хотілось втекти, адже тепер столиця асоціюється з Майданом?

Я – тернополянка. У Києві працюю, маю там друзів, колег, товаришів, але мій дім – тут, у Тернополі. На Майдані боляче майже завжди. Я не вмію абстагуватись.

Завданням студентів було переробити літературний твір у драматичний, але вони насправді пройнялись сюжетом. Перед виставою учасники закликали прийти і вшанувати пам’ять героїв, а ще згадати, як було тоді, коли захиталося небо. Тетяна Яцюк розповіла детальніше.

kolu zahutalos nebo

З чого почалась робота, і чому обрали саме цей твір?

Це була моя робота з режисури. Тема саме така не тому, що модно, я навіть не встигла про це подумати. Після прочитаного я відчувала присмак пережитого, хотіла, щоб кожен побачив це і згадав Майдан, пережив ще раз, задумався, адже історія – це рана, шрам від якої досі болить. Я обирала з книги лише початок, тобто перший приїзд Сашка в Київ, народження сина Тарасика, ще один діалог – це просто розмови у сотні. Інші масові дії відтворили головні події Майдану.

Які драматичні засоби використовували для підсилення ефекту?

Таким засобом були вікна, що змінювали колір. У них горів жовтий колір, коли було спокійно, а червоний – під час розстрілів.

Фото: www.facebook.com/photo.php

Книга:  goo.gl/nNKEM4

Прочитано 283 разів Останнє редагування Понеділок, 01 жовтня 2018 11:01

Контакти

Видавництво "Джура"

 вул. Поліська, 5

м. Тернопіль, Україна 46000

+380 (352) 258 880

+380 (352) 256 940

+380 (68) 933 92 50

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Facebook