Настасів і настасівчани: слово до читача

Дизайн без назви
Книга «Настасів і настасівчани» – це історико–краєзнавчий нарис про рідне село автора – Богдана Пиндуса, який використав факти, почерпнуті з архівних джерел, почуті легенди, перекази та спогади старожилів, власний архів та особисті спостереження. Тут подано дані про археологічну характеристику села і краю, їх історичне минуле, природно–географічні особливості та адміністративну приналежність. Книга присвячена настасівчанам та усім, хто хоче знати історію тих місць, де народився і задля яких треба боротися й жити.

 

Дорогі односельчани! Як відомо, свідками творення історії будь–якого територіального об’єднання завжди були й залишаються його міста і села. Скільки їх у світі — стільки окремих історій з по–своєму цікавою та самобутньою минувшиною, пізнати яку можна тільки в поєднанні з тими історичними процесами, які відбувалися навколо.

Відокремити історію будь–якого поселення від історії тих місць, де воно знаходиться, неможливо. Тому історія Настасова — то історія цілого регіону. Її не можна писати відокремлено.

У загальній історії України особливе місце в житті кожного займає минуле його малої батьківщини — тих місць, де він народився, де зростав, де самоутверджувався. Для нас таким місцем назавжди залишиться рідний Настасів. Куди б не закинула нас життєва круговерть, ми завжди зі щемом у серці будемо згадувати рідну домівку, кожну прожиту в ній днину, кожну велику і малу подію з власного життя та життя рідних, близьких, друзів.

Минають роки, і кожен з них залишає щось на згадку. Однак, у вирі швидкоплинного часу огортається туманом забуття людська пам’ять. За літами, як за горами, ховаються події минулих днів та пов’язані з ними імена людей. Проте все, що властиво забути людині, у змозі зберегти для нащадків історія. Тільки вона з непохитною проникливістю й послідовністю, крок за кроком здатна розповісти нам про нашу минувшину, про радощі і біди, переживання і турботи, що випали на долю того чи іншого покоління.

Упродовж багатьох століть нашу історію нам писали чужинці. Та так, як це було вигідно для них самих. Нині маємо змогу писати її такою, якою вона була насправді, заново відкривати славні імена, по–новому, без фальші й замовчування, переосмислювати факти, дати, події.

настасів0

настасів1

настасів3

Нелегкою була доля Настасова протягом його багатовікової історії. Як не прикро, але за час свого існування село пройшло складний і драматичний шлях. Його історія була обумовлена особливостями трагічної долі України, тривалим періодом бездержавності, специфікою соціального устрою країни тощо. Пам’ятає село походи селянсько–козацьких військ під проводом Богдана Хмельницького й ті часи, коли його руйнували та дотла спустошували татарські й турецькі грабіжники. Смерчем пронеслися над ним Перша та Друга світові війни.

За любов до України настасівчани знемагали у гітлерівських та сталінсько–беріївських тюрмах і таборах смерті, тяжко гарували на фабриках і заводах ненависного рейху, годували власною кров’ю сибірських комарів, у люті морози томилися на лісоповалі, глибоко під землею, по коліна у воді, добували забайкальське вугілля, ростили хліб у безлюдних степах Казахстану.

Наше славне галицьке село виплекало й дало наснагу до боротьби за волю України не одному десяткові своїх синів і дочок.

Вони боролися в лавах УСС, УГА, ОУН, УПА. Багато з них поклали на вівтар служінню Вітчизні найдорогоцінніше — власне життя.

Скорботний список сельчан, полеглих на полі бою, тих, що пропали безвісти, розстріляних, замучених, знищених у тюрмах усіма режимами, веде лік не на десятки, а на сотні. І всі вони заслуговують на нашу пам’ять…

настасів2

Бажання написати короткий нарис з історії села в автора виникло давно. Однак доступ до джерельної бази в часи комуністичного панування був обмежений, архівні матеріали та літературні джерела про минуле в значній мірі знищені. Те, що залишилося, зберігалося у схронах під сімома замками і для простих смертних було недоступним. Право писати історію режим, при якому автору довелся жити, надавав тільки обмеженому колу осіб. Фактичні матеріали часто базувалися на окозамилюванні, фальшувалися й подавалися викривлено. Все, що писалося без благословення комуністичних ієрархів усіх рівнів, вважалося крамолою й друку не підлягало.

У радянській історіографії зовсім не висвітлювалася участь населення в національно–визвольному русі, паплюжилась роль Церкви та просвітницьких організацій в патріотичному вихованні населення, а злочинна діяльність комуністичного режиму проти мирних жителів виставлялася як ≪боротьба з українським буржуазним націоналізмом≫. Аби не бути запідозреним в необ’єктивності висвітлення тогочасних подій, автор вдавався також до праць істориків радянського гарту.

До творінь радянської історіографії належить, зокрема, ≪Історія міст і сіл Української РСР≫. У томі ≪Тернопільська область≫, що вийшов друком в 1973 році, Настасову відведено лише вузьку колонку (навіть не сторінку!), де заледве 33 рядки. Зміст поміщеної статті зводиться до вихваляння радянської дійсності та щасливого колгоспного життя. Власне, для історії села в книжці місця не знайшлося. В цьому академічному виданні (звичайно, не завжди з вини його авторів), за таким же сценарієм, подано й історію інших населених пунктів області. Однобоко, з так званих марксистськоленінських позицій, висвітлювалися події й у періодиці радянського часу.

З настанням незалежності й зняттям заборони на доступ до архівів, деякі фрагменти до історії Настасова вдалося віднайти у Державному архіві Тернопільської області, особливо в Центральному державному історичному архіві України у м. Львові, а також у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника Національної академії наук України, у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого та Львівського національного музеїв.

Відтворити історію Настасова другої половини XVIII–середини XIX ст. допомогли так звані ≪Йосифінська≫ (1785) та ≪Францисканська≫ (1820) метрики. Ці поземельні кадастри Галичини, що отримали свою назву від імені австрійських монархів, а також податкові фасії та реєстри — цінне джерело вивчення економічного стану селян панщизняних часів. З їх допомогою нині маємо можливість дізнатися, скільки на ту пору в селі було дворів та розмір землі, що належала селянам і пану, які основні культури вирощували люди на своїх полях та історичні назви польових угідь. Простежити, у якому напрямку поширювалось село, ознайомитися з історією походження й виникнення прізвищ окремих настасівських родин, дізнатися — місцеві вони чи зайшлі, якою професією володів той чи інший мешканець села, куди повели його стежки–дороги. Порівнюючи нинішні прізвища настасівчан з тими, що були 100–200 років тому, бачимо, що дуже багато давніх прізвищ зникли, а натомість з’явилися нові.

Багато цікавого з історії Настасова й, зокрема, про демографічну ситуацію, міграційні потоки, конфесійну належність мешканців, їх стан освіти, прізвища тодішніх власників села та парохів, майно церкви тощо почерпнуто з Шематизмів Львівської дієцезії, що виходили в 1832–39 роках та з енциклопедичних і довідкових видань періоду, що передував Другій світовій війні.

Книжка багатоілюстрована світлинами, на яких закарбовані певні моменти з життя настасівчан та картами й схемами з позначенням Настасова та околиць. Цілком закономірно, що найбільший акцент зроблено на висвітленні подій, які відбувалися на наших теренах у недалекому минулому і їх свідком довелося бути авторові.

Важливим джерелом до історії Настасова послужили публікації про село та його людей в українських діаспорних виданнях й у першу чергу в Енциклопедії Українознавства і тритомному регіональному історико–мемуарному збірнику ≪Шляхами Золотого Поділля≫.

Певнімоменти з історії Настасова почерпнуто із листування мого батька з Ярославом Ракочим, а також з рукописної і публіцистичної мемуаристики, авторами якої є Мирослав Джинджиристий, Яким Ковалишин, Володимир Ракочий та інші учасники нині вже минулих подій. Більш повні відомості про них читач знайде в наступних розділах книжки.

Потужний пласт унікальної інформації з історії села закладений у назвах його вулиць, кутків, полів, ярів, урочищ, струмків і потоків. Кожен з них пов’язаний з історичними подіями далекими одна від одної в часі й заховується переважно не в документах, а в переказах, які, переломлюючись через призму особистого сприйняття оповідачем, поступово щось втрачають чи набувають. В історичних документах вони фіксувалися рідко. Окремі з назв появлялися і зникали, інші відроджувалися заново, видозмінювалися, а історія їх виникнення передавалася від покоління до покоління. Закономірно, що викладені в них події та факти, зазвичай, потребують перевірки іншими джерелами. Природна, соціальна й господарська топоніміка села нараховує декілька десятків назв. Про них також піде мова у цьому виданні.

Цінним джерелом для пізнання історії села є праці польських дослідників, у тому числі брошура під назвою ≪Historia Сudownego Оbrazu Matki Boskiej Częstoсhowskiej w Nastasowie≫ (≪Історія чудотворної ікони Матері Божої Ченстоховської в Настасові≫). Як видно зі змісту, вона написана ще перед Другою світовою війною і її автором скоріш за все був один з настасівських римо–католицьких духівників, який володів архівними джерелами й був обізнаний з історією виникнення парафії в Настасові. Великий документальний матеріал із соціально–економічної історії України міститься у багатотомних колективних працях ≪Akta Grodskie i Ziemskie≫, ≪Zbiordokumentow malopolskich≫, ≪Żrodla dziejowe≫, а також в історичних розвідках Пшемислава Домбковського (1877–1950), Александра Чоловського (1865–1944), Антонія Шнайдера (1825–1880), Богдана Януша (Василя Карповича; 1887–1930) та в низці праць інших польських науковців.

Більш повно висвітлити історію села автору допомогли також архівні та літературні джерела про населені пункти, що знаходяться в околицях Настасова, а також легенди і перекази з минулого села.

Ряд публікацій про Настасів і настасівчан видруковано у періодичній пресі незалежної України, вони також використані при написанні цієї книжки.

Окремі дані, що стосуються географічного положення Настасова та його природних ресурсів, запозичені з навчального посібника ≪Географія Тернопільської області≫, серед укладачів якого настасівчани — Б. Крисоватий та І. Миколів.

Для написання книжки використано матеріали, опубліковані у виданні ≪Книга пам’яті України. Тернопільська область≫. Тут у третьому томі подано біографічні довідки про настасівчан, котрі були мобілізовані до Червоної армії й загинули або пропали безвісти. Відтак в серії ≪Реабілітовані історією≫ вийшла друком книга ≪За честь і славу, за народ! Тернопільський район≫. У ній подано імена наших краян, що воювали в УСС, УГА й УПА, а також членів ОУН та репресованих і виселених настасівчан. Щоправда, в останній з книжок окремі прізвища, на жаль, пропущені, хоч ще задовго до її виходу автор цих рядків уточнив і подав до редакції книги дані в більш повному обсязі, однак використані вони не повністю.

Ціла когорта настасівчан, які працювали й боролися для блага свого народу, представлені у чотиритомному ≪Тернопільському Енциклопедичному Словнику≫, укладачем і членом редколегії якого був автор цих рядків.

Обсяг фактичного та ілюстративного матеріалу вдалося в значній мірі розширити також за рахунок сучасних інформаційних технологій, зокрема Інтернету.

При цитуванні документів автор старався зберегти стиль їх викладу з дотриманням властивих для цього часу орфографічних, пунктуаційних та діалектичних особливостей письма. Пишучи історію села, свідомо не судив власним судом та не згадував прізвищ тих, хто не заслуговує на людську пам’ять й нині вже стоїть перед судом Всевишнього. Згадуючи саму жертву, старався не згадувати прізвищ її мучителів і навпаки. Братовбивство, з яких би мотивів і поривань не було воно здійснене, завжди залишається злочином.

Та й гріх, піддавшись чуткам і поголосу, називати вбивцею людину, злочин якої ніким і нічим не підтверджений.

настасів обкладинка

Дорогий краянине! Ця книжка не претендує ні на вичерпаність, ні на стовідсоткову достовірність наведених фактів. Адже історія села — неорана нива. У ній віддзеркалено лише часточку долі всієї України. Тому з гідністю шануй своє походження, гордися, що саме у Настасові ти почав свій життєвий шлях, що тут робив перші несміливі кроки, живився мальовничою сільською природою й успадковував любов до неї ще з молоком матері.

Автор свідомий того, що у книзі з незалежних від нього причин можливі неточності. Тим більше, що рукописні документи, з якими довелося працювати, виконані латинською, польською, німецькою, російською мовами часто не чітким, вкрай важким для прочитання почерком. З огляду на це передати їх повний зміст та правильність назв властивих для села топонімів, гідронімів, антропонімів, ойконімів тощо вдавалося не завжди. І все ж, гортаючи її сторінки, ти, читачу, зможеш ознайомитися не тільки із скупими відомостями про село, але й зустрітися з його людьми, заглянути в далеке минуле свого роду, пізнати світлі й трагічні сторони життя наших пращурів.

Село — то наша радість і наш смуток, наш біль і наше горе, то одна велика родина, де майже всі пов’язаніміж собою якщо не кровними узами, то посвоячені або ≪покумлені≫, підтримують між собою добросусідські відносини або дружать сім’ями. Пізнати історію своєї Батьківщини можна тільки на історії рідних місць. Досконалі історичні знання розширюють світогляд кожної людини, виховують глибокі патріотичні почуття, національну гідність, підвищують загальний інтелектуальний та культурний рівень особистості. Як сказав свого часу класик української літератури Максим Рильський, ми не повинні бути манкуртами — людьми, що не знають свого родуплемені. Адже розраховувати на власне майбутнє може тільки той, хто береже в своєму серці любов до Бога і Батьківщини, минувшини свого роду і народу. Пам’ятаймо!.. Те, що нині ми називаємо сьогоденням, завтра стане надбанням історії.

 

Богдан Пиндус. Настасів і настасівчани. Історико-краєзнавчий нарис. — Тернопіль: Джура, 2017. — 480 с. ISBN 978–966–185–154–1

Прочитано 662 разів Останнє редагування Понеділок, 18 червня 2018 15:56

Контакти

Видавництво "Джура"

 вул. Поліська, 5

м. Тернопіль, Україна 46000

+380 (352) 258 880

+380 (352) 256 940

+380 (68) 933 92 50

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Facebook