Словами очевидців: література від Євромайдану до війни

gerasimenko1
«Словами очевидців: література від Євромайдану до війни» ‒ таку назву матиме монографія, яка незабаром вийде друком у видавництві «Джура».

Автором книги є літературознавець Ніна Герасименко. До друку рекомендовано Вченою Радою Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.

Монографія Н. Герасименко вміщує дослідження поезії та прози Майдану й російсько-української війни на Донбасі. Книга становитиме інтерес для науковців, студентів, учителів-словесників. Матеріали дослідження можуть бути використані під час проведення національно-патріотичної та виховної роботи.

Фрагмент вступу

«Є п’ять стадій переживання психологічної травми: шок, агресія, останній рубіж перед прийняттям реальності, усвідомлення та прийняття. Перші три стадії є емоційними, наступні дві – раціональними, коли свідомість потроху змиряється з тим, що відбулось, і починає переводити травму до категорії пам’яті й досвіду. За цією самою схемою розгорталось літературне осмислення якщо не найбільшого, то першого з серії великих переживань, що випало Україні за останні два роки: Революції Гідності», – так журналістка Ганна Цупко спробувала окреслити процеси, які спостерігаються останні роки в українській літературі.

Євромайдан став так само своєрідним мистецьким феноменом. На відміну від Помаранчевої революції, де мистецтво і креатив в основному обмежилися анекдотами (згадаймо шалену популярність проекту «Веселі яйця» Д. Чекалкіна), плакатами, карикатурами та «народною творчістю», Революція Гідності сформувала цілий мистецький рух, до якого приєдналися художники, музиканти, скульптори, поети, актори – усі, хто прагнув тоді свободи самовираження.

На Майдані існували кілька таких мистецьких центрів. Один з них – «громадський пост креативної інтелігенції» Мистецький барбакан (барбакан – це фортифікаційна споруда, яка охороняє підступи до замку, фортеці чи міських стіні першою приймає на себе удар ворога – Н. Г.) – базувався на Хрещатику, навпроти КМДА. Він об’єднав переважно художників та майстрів інсталяції, тож тут постійно відбувалися різні мистецькі акції: виставки, перфоменси, філософські дискусії та літературні читання. В одній із перших акцій Мистецького барбакану взяли участь С. Пантюк, С. Поваляєва, І. Карпа, А. Полежака, Д. Мамчур, А. Малігон, Д. Лазуткін та інші відомі поети. З часом Барбакан перетворився на постійну виставку анархічного мистецтва, на його стінах розміщувалися репродукції художників О. Манна, І. Семесюка, А. Єрмоленка та ін.

 Інший «креативний простір» відкрився в захопленому «Українському домі», де оселилася «Мистецька сотня». Тут працювала «Бібліотека Майдану», відомі художники розписували будівельні каски, перетворюючи їх на витвори мистецтва, тут влаштували виставку ікон Л. Скопа, тут практично цілодобово лунала музика з «революційного фортепіано». У середині січня з ініціативи письменниці Л. Ніцой у фойє Українського дому на стінах розмістили роздруковані з Інтернету вірші, що почали активно з’являтися після того, як протистояння в центрі столиці перейшло в активну фазу, а особливо після появи перших жертв. Для усього українського суспільства, і передусім, – для митців, це стало справжнім потрясінням. Також тут постійно відбувалися різноманітні творчі вечори та літературно-мистецькі акції. Такі самі заходи кілька разів влаштовували і в центральній залі КМДА.

Фрагмент І розділу (Поезія Євромайдану як складова літератури Революції Гідності)

Як уже згадувалося, саме вірші стали найпершим літературним відображенням Євромайдану. Вони народжувалися як відповідь на найгостріші та найнапруженіші моменти Революції Гідності і ширилися соціальними мережами, роздруковувалися і вивішувалися у підземних переходах, на граніті Майдану, передавалися з рук у руки, читалися зі сцени. І якщо на початках протистояння ще були спроби в дусі Помаранчевої революції покепкувати з недолугої російської пропаганди (як у сатиричному вірші Артема Полежаки «Репортаж» чи поезіях Дмитра Павличка), то після початку боїв на Грушевського і перших загиблих, – прийшло усвідомлення, що все надто серйозно.

 І тоді основними майже у всіх поезіях стають дві теми: Мати і Молитва. На відміну від віршів часів Помаранчевої революції, де визначальним був пафос у стилі Шевченкового народництва та славослів’я Україні, у так званій «майданній» поезії більше толерується щирість і простота. Про це зауважують і відомі письменники та літературознавці. «Інфантильна українська парадигма «Ой, мамо!» знаходить несподіваний розвиток, що його також увічнює майданна поезія. На Євромайдані відбувається дорослішання. Воїн, який пішов на бій під дією чистого, проте несвідомого імпульсу, і помирає несвідомо, звертаючись в останні хвилини життя до мами. Людина, яка цілком свідомо йде на смерть, в останню хвилину звертається до батька, як звернувся до Батька Христос на хресті, хоча поряд стояла Його мати», – приходить до висновку Є. Кононенко у своїй статті «Євангеліє від поетів». На думку української письменниці, саме Інтернет посприяв величезній популярності поезії в часи Революції Гідності. «Сьогодні багато поетів – і аматорів, і визнаних авторів – поспішають опублікувати свої тексти спершу в Фейсбуку чи ВКонтакте, зводячи весь видавничий процес до натискання кнопки Post. А за наявності смартфонів і WiFi, який тепер є навіть у «гарячих точках», процес відбувається миттєво. Поетові навіть не треба чекати повернення додому, до комп’ютера, щоб подарувати світові свій вірш, написаний на барикадах. І визнання, яке вимірюється кількістю «лайків» під запощеним поетичним словом, сучасних поетів, здається, цілком влаштовує. За таких умов поезія бурхливо розвивається, здобуваючи особливий модус існування: Фейсбук дав поетам щось таке, чого не дали спеціалізовані поетичні сайти. Тож поети тієї зими сповна скористалися фейсбуковими можливостями, щоб заіснувати в символічному просторі Євромайдану», – зазначає Є.Кононенко. І справді, на відміну від репортажних журналістських фіксацій тих подій, якими теж повнилася мережа, вірші давали змогу емоційного переосмислення того, що відбувається навколо. Саме тому, якщо поезія зачіпала, вона за короткий час розносилася мільйонами переглядів – передруків – переспівів. Іноді навіть ім’я автора в цих передруках-переспівах губилося. Прикметно, що під час Революції Гідності вірші українською та російською мовами мали однакову популярність й підтримку в мережі. Головне, щоб рядки були без пафосу, щирі та правдиві.

Одним із перших, як уже зазначалося, в середині грудня мережу «підірвав» вірш А. Полежаки «Репортаж», написаний у формі сатиричного «докладу» одного з головних тогочасних кремлівських пропагандистів Дмитра Кисельова до президента Путіна, де він описує усі «жахи» київського Майдану. Утім, це чи не єдиний сатиричний вірш, який став культовим на Євромайдані. Бо після перших смертей тональність й риторика поетичних рядків змінилася кардинально. Почуття тривоги й зосередженості, відчуття важливості історичного моменту, звільнення від страху, філософська заглибленість у життя, коли починаєш помічати і цінувати кожну дрібницю, і особливий дух свободи стають в пріоритеті «майданних» тем і настроїв:

Як речі звичайні по-іншому бачаться тут.

І слово просте набуває подвійного змісту.

Вогненні півонії в бочках ночами цвітуть

І чуєш, як грають Шопена твої екстремісти.

Прочитано 467 разів Останнє редагування Середа, 05 червня 2019 09:15

Контакти

Видавництво "Джура"

 вул. Поліська, 5

м. Тернопіль, Україна 46000

+380 (352) 258 880

+380 (352) 256 940

+380 (68) 933 92 50

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Facebook